Ой, наступала та чорна хмара. (Українська народна пісня). Тріо "Золоті ключі". (Ніна Матвієнко, Марія Миколайчук, Валентина Ковальська). – 2,55 Мб.

Ой ти, Галю. (Українська народна пісня). Надія Кадишева та група "Золотое кольцо". – 4,00 Мб.

Україночка. (Муз. Г.Татарченка, слова А.Демиденка). Оксана Білозір. – 4,45 Мб.

Звідки взялася "русская народная песня" "Вот кто-то с горочки спустился" ? Розповідає збирач старовинних українських народних романсів Василь Герасимович Триліс. Уривок з передачі київської радіожурналістки Ірини Колесникової "Украинский романс" (Радіо Свобода) – 2,15 Мб. (Про самого В.Г.Триліса див. тут).

Коли розлучаються двоє. (Муз. М.Лисенка. Слова Г.Гейне, укр. переклад М.Славінського). К.Лаптєв та С.Хромченко. (На мій погляд, найкраще виконання уславленого романсу, який був у репертуарі дуже багатьох українських співаків – лише Іван Козловський тричі записував його з різними партнерами. Це навіть трохи дивує, бо ні Лаптєв, ні Хромченко не були етнічними українцями: перший росіянин, а другий єврей. Хоча обидва вони родом із України). – Тимчасово лежить тут

Верховино моя. (Подається як "народна пісня"). Закарпатський народний хор, солісти Т.Бартфай та І.Опаленик. Не плутати з відомим шлягером кінця 50-х рр. "Верховино, мати моя". Це пісня про те, як гарно жити у колгоспах під мудрим керівництвом Кремля. Проте мелодія і голоси чудові. – 2,06 Мб.

Садок вишневий коло хати. (Слова Т.Шевченка, муз. М.Лисенка). Наталія Захарченко. – Тимчасово лежить тут

Пісня про вчительку. (Слова А.Малишка, муз. П.Майбороди). Василь Бокач, хор Держтелерадіо УРСР та Державний симфонічний оркестр УРСР. – 4,13 Мб.

Їхав я по гравію. (Слова В.Юхимовича, муз. О.Білаша). Анатолій Мокренко. – 2,41 Мб.

А до мене Яків приходив. (Українська народна пісня). Ніна Костенко. (Пластинка 1956 р.). – 2,03 Мб.

Марічка. (Слова М.Ткача, муз. О.Сабодаша). О.Райберг та Буковинський ансамбль пісні і танцю. (Пластинка 1961 р.). – 4,27 Мб.

А з гори, гори їдуть мазури. (Стрілецька пісня). Гурт "Соколи". Соліст Іван Мацялко. – 3,36 Мб. (Пояснення деяких місцевих слів: "мазури" означає – поляки; "єдиначка" – єдина дочка у батьків).

Гей, зі Львова до Мукачева. (Народна стрілецька пісня). Гурт "Соколи". Соліст Іван Мацялко. – 3,22 Мб.

Ой хмелю ж мій, хмелю. (Українська народна пісня). Гурт "Соколи". Соліст Іван Мацялко. – 3,93 Мб.

Ой, у лісі на полянці. (Пісня Української Повстанської Армії). Гурт "Соколи". Соліст Іван Мацялко. – 4,51 Мб.

Коли автор цих рядків вперше читав "Архіпелаг ГУЛАГ", то був дуже здивований одним пасажем на самому початку першого тому, де Солженіцин називає жителів СРСР "кроликами", ремствуючи, що вони не противилися сталінському терору:

"Как потом в лагерях жгло: а что, если бы каждый оперативник, идя ночью арестовывать, не был бы уверен, вернётся ли он живым, и прощался бы со своей семьёй? Если бы во времена массовых посадок, например, в Ленинграде, когда сажали четверть города, люди бы не сидели по своим норкам, млея от ужаса при каждом хлопке парадной двери и шагах на лестнице, – а поняли бы, что терять им нечего, и в своих передних бодро бы делали засады по несколько человек с топорами, молотками, кочергами, с чем придётся? Ведь заранее известно, что эти ночные картузы не с добрыми намерениями идут, – так не ошибёшься, хрястнув по душегубцу. Или тот воронок с одиноким шофёром, оставшийся на улице, – угнать его, либо скаты проколоть".

Пам'ятаю, я тоді подумав: чи цей "великий писатель земли русской" зовсім ідіот, чи тільки придурюється? Навіщо ж так узагальнювати? Хто сидів "у норці", "млея от ужаса", а хто зовсім не сидів! Десятки тисяч людей "бодро" воювали із сталінським режимом – діючи при тому зовсім не кочережками, а сучасною автоматичною вогнепальною зброєю, мінометами (ба навіть гарматами) і вибухівкою. Мається на увазі післявоєнний партизанський рух у Західній Україні (а також Прибалтиці), який тривав аж до середини 1950-х років. (Подивитися на повстанців УПА та дещо дізнатись про їх діяльність можна тут). Мали партизани й свій багатий пісенний фольклор, до якого належить і пісня "Ой, у лісі на полянці".

Та, звичайно, для "борця із сталінізмом" Солженіцина ці повстанці, які не обмежувалися жалюгідним проколюванням скатів, а "хрястнули" близько 35000 чекістів, прокурорів, робітників НКВС, партійних функціонерів, сексотів та інших душогубців – дуже шкідливі люди, "националисты". Бо вони ж були проти "единого государства", проти імперії. От він і замовчує їх діяльність...

Верховино, мати моя. (Про справжнього автора цієї пісні та його "співавтора" статтю, написану лемківською говіркою, читайте тут). Б.Єрьоменко та Закарпатський народний хор. Пластинка 1958 р. – 4,18 Мб.

Свого часу ця пісня користувалася просто шаленим успіхом. Майже відразу з'явилася й пародія на неї:

А пародують, як відомо, тільки дуже популярні твори.

Ой у лузі червона калина. (Слова і музика Степана Чарнецького. Вперше виконана 1913 у львівському Руському народному театрі у виставі "Сонце руїни" В.Пачовського). Український народний хор "Калина" під кер. Г.Левченка (Полтавський педагогічний інститут). – 3,49 Мб.

Разом нас багато. Гурт "Гринджоли". – 2,41 Мб.

Наливаймо, браття, кришталеві чаші. (Слова В.Крищенка, муз. В.Лісовола). Ансамбль пісні і танцю Збройних сил України. – 2,10 Мб.

Заповіт. (Слова Т.Шевченка, муз. В.Косенка). Виконують артисти московського Державного Академічного Великого театру В.Дровянніков (бас) та М.Белугін (тенор). Пластинка "Музтрест" № 1427 (приблизно 1930 р.). – 3,81 Мб.

Реставрував запис дуже обережно, бо видалити шипіння було неважко, але існував великий ризик разом із шипінням видалити також шиплячі звуки ("с", "з", "ш" тощо). Тому хай краще трохи шипить :-)