Марія Литвиненко (по чоловіку Вольгемут) народилася в Києві в сім'ї робітника заводу "Арсенал". Співачка (лірико-драматичне сопрано) й педагог, народна артистка СРСР (1936). В 1912 закінчила Київське музичне училище по класу співу. Дебютувала в українській трупі М.К.Садовського. Виступала в оперних театрах Петрограда (1914-16), Вінниці (1919-22), Харкова (1923-35) та Києва (1935-53). Мала чистий сильний голос, високорозвинену вокальну техніку, створила яскраві образи, які відзначаються яскравим національним колоритом: Настя і Терпелиха ("Тарас Бульба" і "Наталка-Полтавка" М.Лисенка), Одарка ("Запорожець за Дунаєм" С.Гулака-Артемовського) та ін. Виконувала партії класичного репертуару. Відома виконавиця українських народних пісень. З 1944 професор Київської консерваторії. Сталінська премія (1946). Нагороджена орденом Леніна і трьома іншими орденами.
Цікава деталь: співачка зробила цілком успішну кар'єру, маючи дуже поганий зір (короткозорість). Під час вистави вона не бачила ні рук диригента, ні інколи навіть партнерів на сцені, що, бува, призводило до різних конфузів. Кажуть, що Марія Іванівна якось співала Наталку Полтавку... в пенсне.
Дует Одарки і Карася з I-ї дії опери С.Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм" (М.Литвиненко-Вольгемут з І.Паторжинським). – див. сторінку "Іван Паторжинський".
Коло броду брала дівка воду (українська народна пісня) у виконанні М.Литвиненко-Вольгемут тимчасово лежить тут.
Сусідко. (Українська народна пісня). Пластинка 1937 р. – 2,76 Мб.
