(зустрічаються також русифіковані форми написання прізвища "Огнєвой" або "Огнєвий")
Оперний та концертний співак (ліричний тенор), народний артист УРСР (1972).
Справжнє прізвище – Гноєвий. Народився у Дніпропетровську. Вокальну освіту здобув у Московській консерваторії (1950-55, клас М. Гукової). Артистичну діяльність розпочав 1949 солістом Дніпропетровської філармонії. У 1955-73 – соліст Київського театру опери та балету, 1973-78 – Київської філармонії.
Партії: Петро ("Наталка Полтавка" Лисенка), Ленський ("Євгеній Онєгін" Чайковського), Володимир Ігорович ("Князь Ігор" Бородіна), Альмавіва ("Севільський цирульник" Россіні), Альфред, Герцог ("Травіата", "Ріголетто" Верді), Таміно ("Чарівна флейта" Моцарта), Люченціо ("Приборкання непокірної" Шебаліна), Надір ("Шукачі перлів" Бізе).
З успіхом виступав у концертах, виконуючи твори українських, російських та зарубіжних композиторів. Наспівав на грампластинки ряд українських народних пісень, романсів українських композиторів, оперних арій. Лауреат Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві (1957, срібна медаль). Гастролював за кордоном (Польща, Болгарія, Югославія, Німеччина, Фінляндія, Франція, Канада, Індія, Японія та ін.). З 1965 – викладач (з 1977 – доцент, з 1984 – професор, у 1985-94 – зав. кафедрою сольного співу) Київської консерваторії.
"Його пісні ніжні й прекрасні, як білі лебеді", – писала про творчість К.Огневого народна артистка СРСР Євгенія Мірошниченко...
Чорнобривці. (Слова М.Сингаївського, музика В.Верменича). Запис 1967 р. – 4,52 Мб.
Кохана. (Слова І.Бараха, музика І.Поклада). Запис 1967 р. – 2,85 Мб.
На калині мене мати колихала. (Слова М.Сингаївського, музика В.Верменича). Інструментальний ансамбль під кер. Ф.Бриля. – 4,05 Мб.
