Діяльність Кубанського козачого хору сьогодні віддзеркалює долю українців Кубані, яким фактично заборонено виявляти національні почуття. Навіть слова "український" чи "українець" (відносно місцевого населення) на Кубані є небажаними і сприймаються з підозрою.

Спів на Кубані (як і скрізь, де живуть українці) має давні традиції. З 1811 р. і по самий "Великий Жовтень" (тобто до 1917 р.) існував Кубанський військовий хор (чоловічий), який виконував українські народні пісні та церковні співі. У зв'язку з гоніннями більшовиків на козацтво його діяльність припинилась. Тільки в 1936 р. було прийняте створення про відновлення Кубанського козачого хору, який потім став "Ансамблем песни и пляски кубанских казаков".

З 1968 р. хором керував заслужений діяч мистецтв РРФСР Сергій Чорнобай. З 1974 р. його художнім керівником є композитор, народний артист РРФСР Віктор Захарченко. При останньому український репертуар став займати порівняно невелику частку у репертуарі хору; до того ж ті пісні, що виконуються, сором'язливо називаються "казачьими песнями" (наприклад "Розпрягайте, хлопці, коні" – хоча це українська народна пісня). Деякі українські пісні виконуються... російською мовою, а деякі навіть – російсько-українським суржиком, який, на мій погляд, звучить просто огидно.

Проте деякі записи заслуговують уваги.

Розпрягайте, хлопці, коней. (Українська народна пісня). – 3,76 Мб.