Ім'я народного артиста СРСР, Героя Соціалістичної праці, лауреата двох Сталінських премій та Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка Івана Семеновича Козловського широко відоме в усьому світі.
І. С. Козловський народився в селі Мар'янівка біля м. Біла Церква. У 8 років хлопчика прийняли співаком у Михайлівський Златоверхий монастир, де він прожив близько десяти років. Сімнадцятилітнім юнаком Іван надійшов у Київський музично-драматичний інститут, а наприкінці 1918 року почав співати в Полтавському музично-драматичному театрі. Служба в Червоній армії тимчасово перервала його артистичну діяльність. Лише один раз червоноармієць І. Козловський за запрошенням адміністрації оперного театру замінив хворого артиста і виступив в опері Ш. Гуно "Фауст". Учасник цього спектаклю – відомий співак Платон Цесевич пророчив молодому співаку блискуче майбутнє. Слова ці виявилися пророчими. По закінченні служби в Червоній армії І. С. Козловський вступає до оперного театру. Участь у спектаклях Харківського і Свердловського театрів опери і балету передує вступу в трупу Великого театру СРСР у 1926 році. Перша, виконана їм на столичній сцені, невелика партія Юродивого в опері "Борис Годунов" М. Мусоргського стала однією з центральних у спектаклі. І. С. Козловський проспівав понад 50 найрізноманітніших партій: від мудрого старця Берендея в опері "Снігурка" Н. Римського-Корсакова до юного Ромео в "Ромео і Джульєтті" Ш. Гуно. Різноманітна концертна діяльність И. С. Козловського. У його репертуарі – класичні добутки Моцарта, Бетховена, Шуберта, Шумана, Лисенка, Гулака-Артемовського, Глинки, Даргомижського, Бородіна, Чайковського, Листа, Рахманінова; вокальні твори радянських композиторів; українські й російські народні пісні та романси.
Протягом декількох років І. С. Козловський був художнім керівником організованого по його ініціативі Державного ансамблю опери, де їм був здійснений ряд постановок.
Надзвичайно красивий голос світлого сріблястого тембру, широкого диапазону з вільним верхнім регістром, висока художня і технічна майстерність, безустанні творчі шукання – такі були характерні риси співака.
В гості до Івана Семеновича завітав земляк-мар'янівець Анатолій Карпович Горенко
Не дивлячись на те, що Козловський мав всесвітню слову, був відзначений найвищими радянськими нагородами, його важко назвати щасливою людиною. Внаслідок цькування він дуже рано (в 54 роки, хоча з успіхом виступав до 87-ми років) змушений був залишити Великий театр.
Його ніколи не випускали за кордон в розвинені країни. Адже по той бік "залізної завіси" жив (ніхто в СРСР цього не знав), ІНШИЙ ЗНАМЕНИТИЙ СПІВАК КОЗЛОВСЬКИЙ – Федір Семенович, рідний брат Івана Семеновича. У 1919 році він виїхав на гастролі до Європи з хором Кошиця, і коли прийшла звістка, що червона Росія окупувала Україну, відмовився (як і весь склад хору) повернутися на Батьківщину. (Це була велика таємниця Івана Семеновича, про яку він не міг говорити навіть з найближчими друзями). Федір Семенович скінчив свої дні священиком поблизу Нью-Йорку.
Не був Іван Семенович щасливим і в особистому житті. Розлучившись з першою дружиною, він зв'язав життя з актрисою Г.Сергєєвою (1914-2000), яка народила йому двох дочок, та під старість залишила його, так що Козловський доживав свої дні зовсім самотній... Іван Семенович – як і брат, також глибоко віруюча людина – мріяв закінчити свої дні у монастирі. Але цьому не призначено було збутися.
Треба сказати, що Козловський був великим українським патріотом. Україна завжди займала найважливіше місце в його серці. Іван Семенович підтримував найтісніші зв'язки із київськими митцями ба навіть із земляками-мар'янівцями. У його московській квартирі завжди лунала українська мова. Серед репертуару співака були "політично небезпечні" українські твори: "Мені однаково" на слова Т.Г.Шевченка, пісні українських січових стрільців (із дещо зміненим текстом) та ін. Іван Семенович заповів поховати себе в рідній Мар'янівці, сам вибрав місце для могили – але й останню волю митця не було виконано: великий українець знайшов свій останній притулок на офіціозному Новодівочому цвинтарі в Москві.
Московські шовіністи від мистецтва робили і роблять все, щоб викреслити українську сторінку біографії Козловського. Перш за все це стосується видання його українських творів. Якщо оперні арії чи романси російською мовою можна купити в Москві на кожному кроці, то українські твори неможливо знайти ніде ні за які гроші, хоча на них існує величезний попит. Деякі його найкращі записи українською мовою (див. дискографію) не перевидавались по 50-60 років. Лише завдяки старанням доньки Анни Іванівни та Президенту Фонду Козловського Бели Руденко 24 березня 2004 р. нарешті відбулася презентація подвійного компакт-диску з українськими творами у виконанні Івана Семеновича, який московська фірма MOROZ Records, на жаль, зробила дуже недбало.
Вельми красномовними є більшість виданих у Москві біографій Козловського. В одній з довгого перечислення композиторів меломан може дізнатися навіть, що Козловський виконував твори Шапоріна та Власова, проте у списку немає... українських класиків Гулака-Артемовського та Лисенка. Автор іншої пише, що "с большим мастерством исполняет И. С. Козловский русские старинные романсы" – та йому "невідомо", що співак тричі записував один лише славетний український романс "Коли розлучаються двоє", інші українські твори цього жанру. Як правило, пишуть, що Козловський (який, нагадаю, переїхав у Москву вже сформованим, відомим співаком, солістом оперного театру столиці України, маючи 26 років) "является ярким представителем русской вокальной школы" (!). В останні роки шовіністичне нахабство перейшло усі межі – в Москві співакові вже навіть... змінено національність. Він тепер не "советский" чи хоча б "российский" (строго коректно було б "украинский и российский", а... "русский" певец (див. ілюстрацію внизу).
Але викреслити Івана Семеновича Козловського з довгого ряду великих митців-українців не вдасться нікому.
Українська ювілейна монета
Український репертуар Івана Козловського та його записи (імовірно, далеко не всі)
(Щира подяка Євгенії Кобріній, яка подала велику допомогу у складенні списку)
Партія Андрія в опері С.Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм".
Партія Петра в опері М.Лисенка "Наталка Полтавка".
Партія Левка в опері М.Лисенка "Утоплена".
Партія Андрія в опері М.Аркаса "Катерина".
Партія Йонтека в опері "Галька" С.Монюшка українською мовою. (Харків, 1924).
Дует Оксани і Андрія з 2-ї дії опери "Запорожець за Дунаєм" (із З.Гайдай). Запис вистави Київського державного театру опери та балету. Диригент В.Тольба. 1950 р. – див. на сторінці "Зоя Гайдай".
Арія Андрія з хором з 3-ї дії опери "Запорожець за Дунаєм" ("Блаженний день, блаженний час"). Запис вистави Київського ТОБ 1950 р. – 4,41 Мб.
Сонце низенько. (Пісня Петра з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка") – тимчасово лежить тут.
Сонце низенько, вечір близенько. (Пісня Петра з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка"). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР.
Ой, я нещасний. (Пісня Петра з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка").
Монолог і пісня Петра ("Ой не шуми, луже") з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка". Запис вистави Київського державного театру опери та балету. Диригент Б.Чистяков. 1951 р. – 4,41 Мб.
Фінальна пісня Петра з хором ("Де згода в сімействі") з опери М.Лисенка "Наталка Полтавка". (Нове рішення фіналу опери, якого немає в канонічному варіанті, і яке І.С. запропонував у 1971 р. під час московських гастролей Полтавського державного українського музично-драматичного театру ім. М.В.Гоголя, у виставах якого Козловський брав участь).
Реве та стогне Дніпр широкий. (Слова Т.Шевченка, муз. Д.Крижанівського). Акомпанує на гітарі Олександр Іванов-Крамськой. – 4,44 Мб.
Мені однаково. (Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка). Оркестр Большого театра СССР. – тимчасово лежить тут.
І широкую долину. (Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка). Дует з О.Басистюк. М.Фіхтенгольц (скрипка), В.Симон (віолончель), Н.Вальтер (фортепіано).
Скажи мені правду. (Українська народна пісня). Дует з О.Басистюк. А.Корнеев (флейта), Л.Снєгирьова (арфа), М.Мунтян (челеста).
Огні горять, музика грає. (Слова Т.Шевченка, музика М.Лисенка). Оркестр Большого театра СССР. – тимчасово лежить тут.
По садочку хожу. (Українська народна пісня). М.Сорокоумовська (арфа), чоловіча група хору Центрального телебачення і Всесоюзного радіо. – тимчасово лежить тут.
Дивлюсь я на небо. (Слова М.Петренка, муз. Л.Александрової). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР – тимчасово лежить тут.
Українські народні колядки у виконанні І.С.Козловського:
1. Іде звізда чудна.
2. Ірод-цар.
3. Добрий вечір (з Є.Охотніковою та Л.Олешковичем).
4. Нова рада (з Р. та К.Лісіциан).
5. По всьому світу (з Р. та К.Лісіциан).
Чорнії брови, карії очі. (Слова К.Думитрашка, муз. Д.Бонковського). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР. – 4,63 Мб.
Ой, зійди, зійди, ясен місяцю. (Українська народна пісня). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР.
Їхав козак на війноньку. З оркестром Московської держфілармонії (пласт. № 10674); інший варіант – у супроводі Державної капели бандуристів УРСР (пласт. № 36529). "Цензурний" варіант пісні М.Гайворонського (очолював духовий оркестр легіону Українських Січових Стрільців, тобто українського підрозділу в складі австрійської армії за часів І-ї світової війни) "Їхав стрілець на війноньку".
Засвистали козаченьки. (Українська народна пісня; приписується напівлегендарній співачці та поетесі Марусі, або Марії Гордіївні, Чурай, що жила в Полтаві в середині 17 ст.). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР. – 3,48 Мб.
Правильно пісня зветься "ЗАСВІТ ВСТАЛИ козаченьки". Перший куплет треба розуміти так:
Але усна мова не любить сполучення багатьох приголосних: "с-в-т-в-с-т". Тому народ, не довго думаючи, переробив означене місце на "засвистали". Вийшло трохи безглуздо (що означає "засвистали в похід"? дали команду свистом, чи що?), але на слух красивіше. (Про цю деталь мені розповів ще у дитинстві мій батько). Друге: в старовинному народному варіанті співали "НА СВЯТУЮ НЕДІЛЕНЬКУ (тобто на Великдень) додому вернися". Ясна річ, що у московській атеїстичній імперії ніяких "святих неділеньок" не могло бути, тому Козловський співає цензурний варіант: "За чотири неділеньки...".
Зозуля кувала.
Гуляв чумак на риночку. (Українська народна пісня). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР.
Ой, у полі озерце. (Українська народна пісня). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР.
Коли розлучаються двоє. (Слова Г.Гейне, укр. переклад М.Славінського, муз. М.Лисенка). Дует, три варіанти – із М.Гришком, Ан. Івановим та Б.Гмирею. Відповідно записи 1935, 1950 та 1957 р.
Де ти бродиш, моя доле. (Муз. Марка Кропивницького, обробка для голосу і ф-но В.Заремби.) Дует із М.Д.Михайловим. Наум Вальтер – ф-но.
Я другої не любив, та й любить не буду. (Дует з Л.Фірстовою).
Ой, у полі криниченька. (Українська народна пісня). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР.
Без тебе, Олесю. Наум Вальтер – ф-но.
Стоїть гора високая. (Слова Л.Глібова, музика народна). Є два варіанти: у супроводі Державної капели бандуристів УРСР (кращий) та у супроводі Отдельного показательного оркестра Министерства обороны СССР (дир. – Н.Назаров).
Гей, на високій полонині. У супроводі Закарпатського народного хору. (Пласт. № 24387) – 3,35 Мб.
У бесіді з другима. У супроводі Закарпатського народного хору.
На місточку. (Муз. А.Філіпенка, сл. Г.Бойка). Дитяча, у супроводі дитячого хору м. Калінінграду. Худ. кер. А.Чмерев, дир. Ю.Силантьев. Кінець 50-х рр.
Соловейко. (Муз. А.Філіпенка). Дитяча, у супроводі дитячого хору м. Калінінграду. (?)
Перепілка. (Польська дитяча пісня українською мовою).
Сусідко. (Українська народна пісня). Хор мальчиков п/у Виктора Попова.
Глибока кирниця. (Українська народна пісня). Хор мальчиков п/у Виктора Попова.
Ой, чий то кінь стоїть. (Імовірно у супроводі того ж хору – див. повідомленя Vodopad у Гостьовій книзі).
Несе Галя воду. (Імовірно у супроводі того ж хору – див. повідомленя Vodopad у Гостьовій книзі).
Не щебечи, соловейку. (Слова В.Забіли, муз. М.Глинки).
Ой, у полі вітер віє. (Українська народна пісня). Дует з Б.Гмирею. (Єдине джерело – пластинка 1957 р. № 28128).
Повій, вітре на Вкраїну. (Слова С.Руданського, муз. Л.Александрової). Ансамбль народных инструментов п/у Николая Некрасова. (Пластинка 1945 р. № 12542/43).
Київські каштани. (Пластинка № Д-22612) (?)
Ой, зійди, зійди, ясен місяцю. (Українська народна пісня). У супроводі Державної капели бандуристів УРСР.
Чуєш, брате мій. (Слова Б.Лепкого, муз. народна). А капела, у супроводі Державної капели бандуристів УРСР. (На мій погляд, найкраще виконання цієї знаменитої пісні, яку записували дуже багато українських співаків).
Ой, дівчино, шумить гай. (Українська народна пісня). Тріо з Г.Ковальовою та Д.Кадніковим.
Не стелись, барвінку. (Слова В.Сосюри, муз. О.Зноско-Боровського). З квартетом ім. М.Лисенка. (Пластинка № 33Д-00025844).
Попід яром річка. (Слова М.Гірника, муз. Ю.Єлевтерова). З квартетом ім. М.Лисенка. (Пластинка № 33Д-00025843).
Цікаві записи
Іван Козловський про свій шлях до мистецтва. (Уривок з передачі Радіо Свобода "Иван Козловский и Украина". Автор – київська радіожурналістка Ірина Колесникова). – 2,82 Мб.
Що І.С.Козловський вважав за своє найвище досягнення (Розповідь директора Державного музею Т.Г.Шевченка С.А.Гальченка – уривок з передачі Радіо Свобода "Иван Козловский и Украина". Автор – київська радіожурналістка Ірина Колесникова). – 1,86 Мб.
Ставлення Івана Козловського до української мови. (Розповідь директора Музею М.В.Лисенка у Києві Р.М.Скорульської – уривок з передачі Радіо Свобода "Иван Козловский и Украина". Автор – київська радіожурналістка Ірина Колесникова). – 1,64 Мб.
