Пам'яті батька
Євгена Силовича Коваленка (1900-1976),
талановитого педагога, музиканта і хормейстера присвячую свою скромну працю.
В цій хаті народився батько. На знімку – моя бабуся Марія Андріївна Коваленко (у дівоцтві Дідух). Померла після жорстокого побиття сусідом-поліцаєм у 1943 р. з помсти за те, що одна з її дочок, тобто моїх тіток, була одружена з офіцером міліції. (Бабусин чоловік Сила Гнатович Коваленко, мій дід, помер з голоду у 1933 р.). Праворуч – молодший батьків брат Василь, ліворуч – двоюрідний брат Роман Пронь (досі живий, має близько 80 років). м.Тетіїв Київської області. Фото Є.С.Коваленка. 1937 р.
"Кто сказал, что нужно бросить песни на войне?". Командир зенітної гармати Коваленко їх і на війні не кидав...
(P.S. Дуже добре пам'ятаю цей величезний акордеон Hohner – батько привіз його з Німеччини).
Є.С.Коваленко диригує самодіяльним хором при Криворізькому будинку вчителя. Кінець 50-х рр.
Є.С.Коваленко грає на сопілці
Автограф Є.С.Коваленка
